Роль хімії в житті суспільства можна вичерпно
схарактеризувати одним реченням: на засіданні Виконкому ЮНЕСКО, що відбулося у
квітні 2008 р., одноголосно прийнято резолюцію про підтримку пропозиції IUРАС
щодо проголошення 2011 р. Міжнародним роком хімії.Того ж року мине століття від
присудження Нобелівської премії з хімії Марії Склодовскій-Кюрі (мал. 40.1). Це
дасть змогу особливо відзначити внесок жінок у розвиток хімічної науки.У
резолюції наголошено на провідній ролі хімії у розв'язанні найважливіших проблем
сучасності: збереженні систем підтримки життя на планеті, забезпеченні людства
чистою водою, продовольством і енергією, зм'якшенні наслідків кліматичних
змін.Організація Об'єднаних Націй, яка проголосила 2005-2014 роки десятиріччям
просвіти задля сталого розвитку, має намір упродовж Міжнародного року хімії
продемонструвати важливість хімічних знань для всіх галузей сучасного життя,
привернути увагу громадянського суспільства до глобальних проблем зміни
клімату, замислитися над відповідальністю науки за проблеми економічного
зростання.• Це й не дивно. Адже розвиток хімічної технології й хімічного
виробництва завжди ґрунтувався на соціальному замовленні. Саме тому у прадавні
часи виникла металургія золота, срібла, свинцю, міді та її сплавів, а згодом -
заліза. Кераміка й скло, мінеральні пігменти й органічні барвники, технології
випарювання, екстракції й фарбування, виробництво солі й поташу, папірусного
паперу, мила, їдкого калі, нашатиру мали задовольняти потреби тогочасного
людства у матеріалах і технологіях.У ранньому Середньовіччі виробляли цукор,
спирт, листове скло. Розквіт живопису по склу був би неможливим без здобутків
хімії. Хімічна техніка пізнього європейського Середньовіччя включала в себе
виплавку заліза через переробний чавун, виготовлення пороху, одержання сильних
кислот, селітри, купоросів і галунів, кольорової емалі й скла. Промислове
миловаріння, добування ефірних олій, удосконалення металургії міді - характерні
для епохи європейського Відродження.Хімічна промисловість початку Нового часу пов'язана
із розвитком склоробства, миловаріння, текстильної промисловості й виробництва
соди. Зростання виробництва сульфатної кислоти було зумовлене потребами у
барвнику індиго (саме ним згодом фарбували перші джинси). Вибілювання хлором,
виробництво «білильного вапна», коксу для металургії, гасу для освітлення - без
них прогрес був би неможливим.Дослідження складу, властивостей і можливостей
застосування кам'яновугільної смоли стали підґрунтям для розвитку промисловості
органічних барвників. Потреба у вибухових речовинах зумовила створення
динамітів і бездимних порохів. Розвиток будівництва потребував розширення
виробництва цементів. З появою двигунів внутрішнього згоряння виникла потреба у
розв'язанні проблеми моторного палива й мастил.Хімічна промисловість XX ст.
мала задовольняти потреби у вибухових речовинах і добривах. Тому й був
започаткований промисловий синтез амоніаку. Збільшення густоти населення,
поширення епідемічних захворювань стали стимулом для розвитку фармацевтичної
промисловості. Розвиток електротехніки, потреба в електроізоляційних матеріалах
стимулювали розвиток виробництва полімерних матеріалів. Корозія металів
потребувала створення хімічних засобів і методів боротьби з нею. Проблему
нестачі природних матеріалів було розв'язано через синтез каучуку й виробництво
пластмас. Розвиток товарного сільського господарства потребував мінеральних
добрив, засобів боротьби із сільськогосподарськими шкідниками. Для минулого
століття характерний прямий зв'язок хімічної науки й промисловості та випередження
хімічною наукою запитів практики.• Формування позитивних образів хімічної
промисловості й науковця-хіміка - одне із завдань, розв'язанню якого має
сприяти проголошення 2011 року Міжнародним роком хімії. То чим завинили перед
суспільством хімічна промисловість й хіміки, що у XXI ст. виникла потреба у
їхній «реабілітації»? Ви самі можете відповісти на це запитання, пригадавши
екологічні проблеми (наведіть приклади), пов'язані з розвитком промисловості й
сільського господарства в цілому й хімічної промисловості зокрема. • Куди
наразі торують нам шлях сучасна хімічна наука й хімічна технологія? У
благополучне стале майбутнє чи навпростець до екологічної катастрофи
всесвітнього масштабу? Матеріальна природа нашого світу базується на хімії. У
сучасному техногенному суспільстві неможливо обійтися без продукції хімічної
промисловості, як неможливо собі уявити без неї ані сьогодення, ані майбуття.
Усе залежить від того, як саме ми використовуватимемо здобутки хімічної науки й
технологій, чи зможемо мінімізувати їхній вплив на довкілля. Суспільству в
цілому й кожному з нас особисто треба усвідомити, наскільки важливим є
подальший розвиток хімії для зростання добробуту людей, для боротьби із
бідністю й хворобами, для підтримки екологічного балансу на планеті Земля та
підвищення якості життя людей. Не менш важливим є те, що такі зміни у
свідомості сприятимуть залученню до опанування хімічних й суміжних
спеціальностей нового покоління талановитої молоді. Адже наукові хімічні центри
чекають на молодих, незаангажованих, допитливих, цілеспрямованих і наполегливих
дослідників. • Хто з видатних хіміків минулого й сьогодення є взірцем для
науковців-початківців? Можна навести чимало прикладів зарубіжних і вітчизняних
учених, чиє віддане служіння науці й людству вражає й викликає щире захоплення.
До цієї плеяди належать М.В. Ломоносов, Д.І. Менделєєв, М. Склодовська-Кюрі,
О.М. Бутлеров тощо. Під час роботи з підручником вам траплялося чимало інших
прізвищ славетних лицарів хімії, її вірних синів і доньок. Не можна оминути увагою
видатних українських хіміків минулого - М.А. Бунге, В.І. Вернадського, І.Я.
Горбачевського, Л.В. Писаржевського, А.І. Кипріанова, О.В. Кірсанова, A.M.
Голуба та ін. їхню справу гідно продовжують сучасні вчені у провідних
університетах і науково-дослідних інститутах АН України. Проте підручника, а
тим паче одного його параграфа, замало, аби назвати усіх достойників, які
зробили безцінний внесок у скарбницю хімічних знань. Зауважимо лишень, що
багатьом з них були властиві не тільки природна допитливість і потяг до знань.
Вони стали справжніми модернізаторами у своїй професійній сфері. На думку
сучасних соціологів, такому типу людей притаманні громадська активність,
підприємницький хист, працелюбність, життєва енергія, відчуття поточного
моменту та економічної кон'юнктури. Масштабність мислення, прагнення освіти,
сприйняття культури, мистецтва, професіоналізм, розмаїтість інтересів і
захоплень - ці особисті риси варто розвивати в собі людині будь-якої професії.
Замисліться над цим, аби під час сходження на новий освітній щабель (ним стане
для вас старша школа) правильно обрати життєвий шлях. Стисло про головне Хімія
відіграє провідну роль у розв'язанні найважливіших проблем сучасності, як-от:
збереження систем підтримки життя на планеті, забезпечення людства чистою
водою, продовольством і енергією, зм'якшення наслідків кліматичних змін.
Розвиток хімічної технології й хімічного виробництва завжди ґрунтувався на
соціальному замовленні. Для минулого століття характерний прямий зв'язок
хімічної науки й промисловості та випередження хімічною наукою запитів
практики. В Україні існує потужний комплекс хімічних виробництв. У сучасному
техногенному суспільстві неможливо обійтися без продукції хімічної
промисловості, як неможливо собі уявити без неї ані сьогодення, ані майбуття.
Усе залежить від того, як саме використовувати здобутки хімічної науки й
технологій. Наукові хімічні центри чекають на молодих, незаангажованих,
допитливих, цілеспрямованих і наполегливих дослідників. Приклад відданого
служіння науці й людству багатьох зарубіжних і вітчизняних учених вражає й
викликає щире захоплення. Аби стати успішною людиною, варто розвивати в собі
природну допитливість і потяг до знань, масштабність мислення, прагнення
освіти, сприйняття культури, мистецтва, професіоналізм, розмаїтість інтересів і
захопленьРоль хімії в житті суспільства можна вичерпно схарактеризувати одним
реченням: на засіданні Виконкому ЮНЕСКО, що відбулося у квітні 2008 р.,
одноголосно прийнято резолюцію про підтримку пропозиції IUРАС щодо проголошення
2011 р. Міжнародним роком хімії.Того ж року мине століття від присудження
Нобелівської премії з хімії Марії Склодовскій-Кюрі (мал. 40.1). Це дасть змогу
особливо відзначити внесок жінок у розвиток хімічної науки.У резолюції
наголошено на провідній ролі хімії у розв'язанні найважливіших проблем
сучасності: збереженні систем підтримки життя на планеті, забезпеченні людства
чистою водою, продовольством і енергією, зм'якшенні наслідків кліматичних
змін.Організація Об'єднаних Націй, яка проголосила 2005-2014 роки десятиріччям
просвіти задля сталого розвитку, має намір упродовж Міжнародного року хімії
продемонструвати важливість хімічних знань для всіх галузей сучасного життя,
привернути увагу громадянського суспільства до глобальних проблем зміни
клімату, замислитися над відповідальністю науки за проблеми економічного
зростання.• Це й не дивно. Адже розвиток хімічної технології й хімічного
виробництва завжди ґрунтувався на соціальному замовленні. Саме тому у прадавні
часи виникла металургія золота, срібла, свинцю, міді та її сплавів, а згодом -
заліза. Кераміка й скло, мінеральні пігменти й органічні барвники, технології
випарювання, екстракції й фарбування, виробництво солі й поташу, папірусного
паперу, мила, їдкого калі, нашатиру мали задовольняти потреби тогочасного людства
у матеріалах і технологіях.У ранньому Середньовіччі виробляли цукор, спирт,
листове скло. Розквіт живопису по склу був би неможливим без здобутків хімії.
Хімічна техніка пізнього європейського Середньовіччя включала в себе виплавку
заліза через переробний чавун, виготовлення пороху, одержання сильних кислот,
селітри, купоросів і галунів, кольорової емалі й скла. Промислове миловаріння,
добування ефірних олій, удосконалення металургії міді - характерні для епохи
європейського Відродження.Хімічна промисловість початку Нового часу пов'язана
із розвитком склоробства, миловаріння, текстильної промисловості й виробництва
соди. Зростання виробництва сульфатної кислоти було зумовлене потребами у
барвнику індиго (саме ним згодом фарбували перші джинси). Вибілювання хлором,
виробництво «білильного вапна», коксу для металургії, гасу для освітлення - без
них прогрес був би неможливим.Дослідження складу, властивостей і можливостей
застосування кам'яновугільної смоли стали підґрунтям для розвитку промисловості
органічних барвників. Потреба у вибухових речовинах зумовила створення
динамітів і бездимних порохів. Розвиток будівництва потребував розширення
виробництва цементів. З появою двигунів внутрішнього згоряння виникла потреба у
розв'язанні проблеми моторного палива й мастил.Хімічна промисловість XX ст.
мала задовольняти потреби у вибухових речовинах і добривах. Тому й був
започаткований промисловий синтез амоніаку. Збільшення густоти населення,
поширення епідемічних захворювань стали стимулом для розвитку фармацевтичної
промисловості. Розвиток електротехніки, потреба в електроізоляційних матеріалах
стимулювали розвиток виробництва полімерних матеріалів. Корозія металів
потребувала створення хімічних засобів і методів боротьби з нею. Проблему
нестачі природних матеріалів було розв'язано через синтез каучуку й виробництво
пластмас. Розвиток товарного сільського господарства потребував мінеральних
добрив, засобів боротьби із сільськогосподарськими шкідниками. Для минулого
століття характерний прямий зв'язок хімічної науки й промисловості та
випередження хімічною наукою запитів практики.• Формування позитивних образів
хімічної промисловості й науковця-хіміка - одне із завдань, розв'язанню якого
має сприяти проголошення 2011 року Міжнародним роком хімії. То чим завинили перед
суспільством хімічна промисловість й хіміки, що у XXI ст. виникла потреба у
їхній «реабілітації»? Ви самі можете відповісти на це запитання, пригадавши
екологічні проблеми (наведіть приклади), пов'язані з розвитком промисловості й
сільського господарства в цілому й хімічної промисловості зокрема. • Куди
наразі торують нам шлях сучасна хімічна наука й хімічна технологія? У
благополучне стале майбутнє чи навпростець до екологічної катастрофи
всесвітнього масштабу? Матеріальна природа нашого світу базується на хімії. У
сучасному техногенному суспільстві неможливо обійтися без продукції хімічної
промисловості, як неможливо собі уявити без неї ані сьогодення, ані майбуття.
Усе залежить від того, як саме ми використовуватимемо здобутки хімічної науки й
технологій, чи зможемо мінімізувати їхній вплив на довкілля. Суспільству в
цілому й кожному з нас особисто треба усвідомити, наскільки важливим є
подальший розвиток хімії для зростання добробуту людей, для боротьби із
бідністю й хворобами, для підтримки екологічного балансу на планеті Земля та
підвищення якості життя людей. Не менш важливим є те, що такі зміни у
свідомості сприятимуть залученню до опанування хімічних й суміжних
спеціальностей нового покоління талановитої молоді. Адже наукові хімічні центри
чекають на молодих, незаангажованих, допитливих, цілеспрямованих і наполегливих
дослідників. • Хто з видатних хіміків минулого й сьогодення є взірцем для
науковців-початківців? Можна навести чимало прикладів зарубіжних і вітчизняних
учених, чиє віддане служіння науці й людству вражає й викликає щире захоплення.
До цієї плеяди належать М.В. Ломоносов, Д.І. Менделєєв, М. Склодовська-Кюрі,
О.М. Бутлеров тощо. Під час роботи з підручником вам траплялося чимало інших
прізвищ славетних лицарів хімії, її вірних синів і доньок. Не можна оминути
увагою видатних українських хіміків минулого - М.А. Бунге, В.І. Вернадського,
І.Я. Горбачевського, Л.В. Писаржевського, А.І. Кипріанова, О.В. Кірсанова, A.M.
Голуба та ін. їхню справу гідно продовжують сучасні вчені у провідних університетах
і науково-дослідних інститутах АН України. Проте підручника, а тим паче одного
його параграфа, замало, аби назвати усіх достойників, які зробили безцінний
внесок у скарбницю хімічних знань. Зауважимо лишень, що багатьом з них були
властиві не тільки природна допитливість і потяг до знань. Вони стали
справжніми модернізаторами у своїй професійній сфері. На думку сучасних
соціологів, такому типу людей притаманні громадська активність, підприємницький
хист, працелюбність, життєва енергія, відчуття поточного моменту та економічної
кон'юнктури. Масштабність мислення, прагнення освіти, сприйняття культури,
мистецтва, професіоналізм, розмаїтість інтересів і захоплень - ці особисті риси
варто розвивати в собі людині будь-якої професії. Замисліться над цим, аби під
час сходження на новий освітній щабель (ним стане для вас старша школа)
правильно обрати життєвий шлях. Стисло про головне Хімія відіграє провідну роль
у розв'язанні найважливіших проблем сучасності, як-от: збереження систем
підтримки життя на планеті, забезпечення людства чистою водою, продовольством і
енергією, зм'якшення наслідків кліматичних змін. Розвиток хімічної технології й
хімічного виробництва завжди ґрунтувався на соціальному замовленні. Для
минулого століття характерний прямий зв'язок хімічної науки й промисловості та
випередження хімічною наукою запитів практики. В Україні існує потужний
комплекс хімічних виробництв. У сучасному техногенному суспільстві неможливо
обійтися без продукції хімічної промисловості, як неможливо собі уявити без неї
ані сьогодення, ані майбуття. Усе залежить від того, як саме використовувати
здобутки хімічної науки й технологій. Наукові хімічні центри чекають на
молодих, незаангажованих, допитливих, цілеспрямованих і наполегливих
дослідників. Приклад відданого служіння науці й людству багатьох зарубіжних і
вітчизняних учених вражає й викликає щире захоплення. Аби стати успішною
людиною, варто розвивати в собі природну допитливість і потяг до знань,
масштабність мислення, прагнення освіти, сприйняття культури, мистецтва,
професіоналізм, розмаїтість інтересів і захоплень
|
Virtual chemistry laboratory 
